Правила геральдики

 

Правила геральдики




Багато хто думає, що геральдика – наука складна і незбагненна для непосвячених. Насправді ж її правила прості, чіткі та зрозумілі.

         Перш за все зауважимо, що правила геральдики стосуються виключно гербів. На емблеми, прапори, ордени та медалі, форму одягу і т.п. вони не розповсюджуються. Більше того, ці правила, суворо кажучи, “грають” лише на полі гербового щита. Оформлення позащитових елементів, таких як шолом, намет, бурелет і т.д., визначається традиціями конкретної країни, а не загальновизнаними правилами.

         Отже, що треба знати тим, хто хоче мати власний герб?

 

 1. Герб має подаватися у щиті. З точки зору геральдики герб без шита не існує.

 

         Форма щита може бути практично будь-яка. В деяких книгах з геральдики можна знайти назви для різних форм щита, наприклад, “французький щит”, “іспанський”, “німецький” і т.п. Однак ці назви свідчать не про національну належність тої чи іншої форми щита, а про країну, де ця форма найбільш розповсюджена. Тому якщо ви оберете для свого герба “німецький” щит, це не означатиме, що ви німець. Взагалі ж форма щита значення не має – один і той же герб може зображуватися в щитах різних форм, залежно від мети застосування чи смаку власника. Єдина форма, яку застосовувати, мабуть, не варто – це ромб. По-перше, починаючи з XVI ст. у Великій Британії та Західній Європі (і то не всюди!) ромбічний щит використовують для гербів незаміжніх жінок та вдів. По-друге, для розміщення фігур ця форма незручна.

         Для територіальних та муніципальних гербів Українське геральдичне товариство (УГТ) рекомендує використовувати щит із заокругленою нижньою частиною (т.зв. “іспанський”). Така форма щита з композиційних міркувань вважається найкращою.

        

2. Класична геральдика визнає 2 метали (золото й срібло) та 5 кольорів, які ще називають емалями або фініфтями (синій, червоний, зелений, чорний, пурпуровий).  

 

Точних відтінків того чи іншого кольору чи металу в геральдиці не встановлено (іл. 1). Головне, щоб один колір не можна було сплутати з іншим. Скажімо, срібло може передаватися як білим кольором, так і відтінками сірого. Однак застосування в гербовому щиті кількох відтінків одного і того ж кольору однозначно недопустиме. Для передавання геральдичних кольорів та металів в чорно-білому вигляді з XVIІ ст. застосовується система штрихування, розроблена італійським геральдистом Сільвестром Петра-Санкта. Наприклад, синій колір відображається горизонтальними лініями.

Крім того, в геральдиці використовуються хутра, які не відносяться ані до кольорів, ані до металів. Це хутра горностая та білки (іл. 2). Хутро горностая передається значками, які нагадують хрестики. Хутро білки передається фігурами, які нагадують шоломи. Втім, в українській геральдиці хутра зустрічаються рідко. 

В полі щита недопустимі напівтони, перетікання кольорів і тому подібні дизайнерські прийоми.

Частини людського тіла (обличчя, рука) можна в разі потреби передавати за допомогою тілесного кольору.

Передбачаємо запитання: а що означають геральдичні кольори та метали? Відповідаємо: вони взагалі нічого не означають. В літературі можна зустріти різні трактування (наприклад, золото – знатність, могутність, багатство; синій – великодушність, чесність, вірність і т.ін.), однак вони не мають універсального характеру. Так само в геральдиці немає “поганих” чи “хороших” кольорів. Отож, власник герба сам вирішує, що символізують його кольори. 

 

3. Забороняється накладати колір на колір і метал на метал. Це найголовніше правило геральдики.

 

Припустимо, хтось захотів зобразити на синьому щиті орла. В цьому разі орел може бути золотий або срібний – і більше ніякий! Якщо ж поле щита золоте, орел може бути чорний, синій, зелений, червоний чи пурпуровий, але не срібний.

Чому так? Геральдика виникла з військової практики. Фігури на щиті повинні були дозволяти розпізнати лицаря навіть на значній відстані. Цього вдається досягти, коли кольори чіткі та контрастні. Золотого орла на синьому полі побачиш здалека, але якщо птах чорний, вийде якась темна хрінь (іл. 3).

Наведене вище правило не розповсюджується на такі дрібні деталі, як язики та кігті звірів чи птахів. Золотий орел у синьому полі щита може бути з червоним язиком та кігтями – це допускається.

Фігура, розміщена на полі з хутра, може бути як металевою, так і кольоровою (іл. 4).

Крім того, можливим є сусідство металів з металами та кольорів з кольорами. Скажімо, щит може бути розділений на два “кольорових” поля. В цьому разі правило не порушується, однак в плані чіткості такі герби програють.

Деякі сучасні геральдисти практикують розміщення в “кольоровому” полі “кольорових” фігур. Щоб обійти правило ненакладання, вони відділяють фігури тонкою золотою чи срібною окантовкою. Формально цей прийом не заборонений, принаймні, УГТ такі герби реєструє. Однак з точки зору “духу” геральдики цього робити не слід – на відстані окантовку вже не видно, тож фігура зливається з полем щита. 

 

4. Зображення на щиті мають бути двомірними, без напівтіней. Перспективні зображення не допускаються.

 

5. Не допускається розміщення в полі щита будь-яких написів. 

 

Це правило знов-таки відносить нас до часів Середньовіччя. Лицарі в масі своїй були людьми неписьменними, тож розміщення на щиті слів не мало сенсу. До того ж, прочитати їх на відстані або під час бою все одно було б важко.

Виключення становлять т.зв “сиглі” – окремі літери, що можуть зійти за геральдичні фігури. Однак використання сиглів варто все ж розглядати як вимушений крок. Приклад – герб Бюро кодифікації у військовій сфері Збройних Сил України (іл. 5.1). Краще “маскувати” літери за допомогою геральдичних фігур (якщо це можливо, звісно). Наприклад, в гербі особи, прізвище якої починається на літеру “М”, зображено дві з’єднані золоті крокви, що нагадують цю літеру (іл. 5.2). В гербі с. Маринин (Рівненська обл.) літеру “М” формують два сині вістря (іл. 5.3).

Розміщення в полі щита кількох літер (наприклад, ініціалів власника герба) – поганий тон. 

 

6. Ліва й права сторони щита в геральдиці визначаються не від глядача, а з точки зору того, хто тримає щит (іл. 6).

 

7. Живі істоти чи рукотворні об’єкти, зображені у профіль, мають бути спрямовані геральдично вправо, тобто вліво від глядача. 

 

Правило обумовлено тим, що щит лицар тримає в лівій руці. Відповідно, бачити герб ми можемо лише тоді, коли він рухається вліво від глядача (іл. 7). Відтак логічно, щоб істоти чи предмети на щиті “рухалися” разом з лицарем, а не в протилежний бік. Щоправда, якщо на щиті зображено дві істоти, їх можна повертати обличчям або спиною одна до одної (іл. 8). Крім того, в українській муніципальній та територіальній геральдиці допускається виключення для Св. Юрія Змієборця. Оскільки цей святий зустрічається в гербах дуже часто, щоб уникнути плутанини його можна розвертати як вправо, так і вліво (іл. 9).©

 



Обновлен 09 фев 2017. Создан 25 янв 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником